як працювати зі стресом – Освіта.UA

Травматологічна допомога — це не діагностика чи «хтось застудився». Адже травма часто проявляється по-різному. Реакцією на це може бути смуток, тривога і невпевненість у майбутньому. Це впливає на все в навчальному процесі.

Під час повномасштабного вторгнення і діти, і вчителі мали (а часто й досі мають) певний травматичний досвід, з яким вони повинні навчитися працювати. Тому тренери Harvard Refugee Trauma Programme при Гарвардській медичній школі поділилися з керівниками проекту «Освітній суп» від громадської організації «Навчай для України» порадами, які допоможуть навчитися справлятися з травмою.

Травма-інформована допомога (надалі TID). Що це?

Хоча існує багато думок щодо визначення TID, дослідники погоджуються щодо наступних елементів, які визначають його:

• усвідомлення поширеності травматизму серед дітей і дорослих;
• розуміння впливу травми на фізичне, емоційне та психічне здоров’я, поведінку та освітні процеси;
• розуміння того, що освітній процес може передбачати повторне набуття травматичного досвіду.

Останній пункт підкреслює необхідність уникати підходів до навчання, які ненавмисно повторно травмують учнів.

Звичайно, вчителі не є терапевтами. Ніхто не очікує від них клінічної оцінки та лікування дітей. Однак експерти Гарвардської медичної школи вважають, що знання підходу до надання допомоги з урахуванням травми в освіті значно покращить навчальний досвід студентів, а також самообслуговування вчителів.

Інструменти від експертів

• Казки та оповідання (оповідання)

Розповідь — це перевірений спосіб збільшити надію, зменшити страх і відчай і принести радість у життя оповідача та слухача. Наприклад, велике дослідження, проведене в дитячій лікарні в Бразилії, виявило позитивний вплив розповіді історій на зменшення болю, підвищення прихильності до лікування та зниження негативного сприйняття персоналу лікарні, включаючи лікарів і медсестер.

• Практики глибокого дихання

Практика глибокого дихання перед кожним заняттям забезпечує емоційний спокій і зменшує стрес і тривогу, необхідні для навчання. Діти (і вчителі) можуть навчитися глибоко дихати поза навчальним процесом, коли вони відчувають високе емоційне збудження та тривогу.

Мабуть, це найвеселіша вправа в програмі. Його суть полягає в тому, що учні дивляться на картку «криголам», на якій представлені різні прояви емоцій, і обирають картинку, емоційність якої найбільш близька до їх стану.

• Практики постукування

Діти часто відчувають у своєму тілі стрес від травми, але не знають, як його позбутися. Вони можуть відчувати себе «застряглими». Постукування — чудовий спосіб регулювати рівень тривоги. Його можна сміливо використовувати як під час навчання, так і вдома.

Десять ідей для створення безпечного навчального середовища

1. Чітко сформулюйте місію. Учням потрібен чіткий план навчання з планом досягнень наприкінці курсу.

2. Скажіть «так» воді та закускам під час тренувань. Заохочуйте учнів приносити воду та/або фрукти.

3. Будьте в курсі онлайн-середовища. Переконайтеся, що ваше онлайн-середовище добре спроектоване, вільне від шуму, яскравого світла та інших відволікаючих факторів, які можуть заважати дітям.

4. Привітайтеся з групою. Захоплено вітайте учасників. Почніть заняття зі спокійного, глибокого дихання. Слідкуйте за тембром голосу; використовувати м’який, добрий погляд; хвалити учнів; Навчіться реагувати на важку поведінку, кажучи: «Це може бути важко для вас. Що ви можете зробити, щоб допомогти собі?» Ніколи не соромте і не принижуйте студентів.

5. Розглядайте деструктивну поведінку як стратегію виживання. Травмовані діти можуть «відтворити» деструктивну поведінку. Намагайтеся не сприймати це як умисну ​​непокору. Спробуйте допомогти їм регулювати свої емоції, можливо, глибоко дихаючи.

6. Цікавтеся їхнім життям. У цьому вам допоможуть «Криголами»/казки. Нехай діти розповідають свої історії, не шукайте «закопаний скарб» (тобто історії про травми), оскільки це може їх засмутити. Пам’ятайте: ви не їхній терапевт.

7. Зробіть свої налаштування передбачуваними. Почніть вчасно і закінчіть вчасно. Підкресліть важливість відвідування занять. Ніколи не запізнюйтесь на заняття. Хороший приклад для наслідування має вирішальне значення.

8. Відпрацювання навичок саморегуляції.

9. Будьте ініціативними. Переконайтеся, що ви навчаєте навичок саморегуляції та практикуєте їх часто.

10. Грай! Найголовніше – отримувати задоволення. Використання ігор приносить надію і радість на заняття. Айсбрейкери – це хороший спосіб додати радісних емоцій вашому репетиторському заняттю.

Як вчитель може подбати про себе?

Ми розуміємо, що більшість викладачів перебувають у таких же умовах війни, як і студенти. Вони також можуть відчувати страх, тривогу та емоційні страждання, спричинені війною.

Вони можуть відчувати додатковий стрес від роботи зі студентами, які пережили травму. Можливо, через емпатійні стосунки з учнями вчителі будуть емоційно поглинені та відчують частину страждань учнів. Ця ситуація називається «вторинною травматизацією» і спричинена повторним впливом деталей або емоційних переживань, пов’язаних із травматичним життєвим досвідом іншої людини. Симптоми травмованого учня – фізичні та емоційні – можуть бути передані вчителю.

Емоційна та фізична безпека та підтримка вчителів мають бути важливим пріоритетом для навчальних закладів. Підхід TID підкреслює важливість самодопомоги для тих, хто працює з дітьми, які пережили травму, оскільки благополуччя вчителів має вирішальне значення для успіху дітей.

Репетитори тренерів

• Річард Ф. Молліка, професор психіатрії Гарвардської медичної школи та директор Гарвардської програми травм біженців (HPRT) у Массачусетській лікарні. З 1981 року доктор Моліка та HPRT стали піонерами надання медичної та психічної допомоги жертвам масового насильства та тортур у Сполучених Штатах та за кордоном. Під його керівництвом HPRT проводить клінічну, освітню, соціальну та дослідницьку діяльність від імені населення, яке постраждало від масового насильства в усьому світі. Він опублікував понад 160 рукописів і наукових книг, у тому числі «Зцілення невидимих ​​ран: шляхи до надії та зцілення у насильницькому світі» (2006) і «Маніфест: зцілення насильницького світу» (2018).
• Юджин Ф. Аугустерфер, заступник директора та директор відділу телемедицини Гарвардської програми допомоги біженцям і Гарвардської глобальної програми психічного здоров’я. Він має власний досвід і знання щодо надання допомоги постраждалим після стихійних лих, таких як Японія, Гаїті, Італія, ураган Катріна та терористичні атаки 11 вересня. Він брав безпосередню участь у проектах у постконфліктних ситуаціях, зокрема: підтримка лікарів у Сирії та біженців у Лівані. Він виступав з доповідями на численних національних і міжнародних зустрічах і видав дві книги про психічне здоров’я після катастрофи.
• Валентина Бронкема, співзасновник та директор некомерційної організації «Агора Інновейшн» в Україні, яка організовує заходи із залученням психологів, педагогів та соціальних працівників до подолання воєнної травми серед дітей-переселенців та їхніх родин у Хмельницькій області. Має ступінь магістра історії та права та магістра новітньої історії Київського державного університету ім. Шевченка. Зараз навчається у Варшавському державному університеті. Шевченка в Києві на факультеті психології. Випускник Гарвардської програми допомоги біженцям і Гарвардської глобальної програми психічного здоров’я 2022/23.