Українські студенти в системі польської освіти: шляхи інтеграції – Освіта.UA

[ad_1]

за даних Центр громадянської освіти, у Польщі проживає майже 300 000 українських дітей, які приїхали сюди з батьками після масового російського вторгнення. У польських школах навчається близько 185 тис. учнів з України (з них близько 135 тис. – біженці від війни, решта – діти економічних іммігрантів, які раніше приїхали до Польщі).

Загалом студенти-біженці з України складають майже 3% усіх студентів у Польщі. Заступник міністра освіти Йоанна Муха в інтерв’ю Око.прес відповів на запитання щодо подальшого навчання українських дітей у Польщі.

У Польщі ми маємо 293 тисячі українських дітей-біженців шкільного віку. З чим ви, як нова влада, зіткнулися в Міносвіти щодо ситуації цих дітей?

Першою проблемою, з якою ми зіткнулися, був брак знань. Ми мало знаємо про те, наскільки добре українські учні інтегрувалися в польські школи, наскільки добре вони володіють польською мовою і як добре почуваються в школі.

Але набагато більшою проблемою є діти, які перебувають поза польською системою. Ми знаємо про них ще менше. Деякі з них навчаються в українських онлайн-школах, але невідомо, наскільки ці діти реально виконують свої навчальні зобов’язання. Ніхто з польської сторони цього не перевіряв, тому ми не знаємо, наскільки система дистанційного навчання насправді готує їх до життя.

Але найбільшою проблемою є ті діти, які – а ми припускаємо, що таких може бути велика група – не навчаються в жодній системі освіти, ані в польській стаціонарній школі, ані україномовною онлайн.

На мою думку, абсолютно неприпустимо, щоб держава дозволяла тут рости дітям, які не мають жодних гарантій реалізації основного права дитини – права на освіту.

За словами гендиректора, поза системою польської освіти перебувають приблизно 150 тисяч дітей-біженців з України. (Якби всі українські учні в Польщі ходили до школи, то вони становили б майже 7 відсотків учнів).

Ви сказали, що Міносвіти не може контролювати цих дітей. Це ми чули і від попередньої команди. Є постанова, яка дозволяє дітям біженців з України навчатися онлайн в українських школах. Чи буде відкликано? Хто зрештою повинен піклуватися про цих дітей?

Ми хочемо використати всі інструменти, щоб переконати українську владу та українських дітей у Польщі приєднатися до польської системи освіти. Українські діти вже чотири роки навчаються онлайн. Спочатку була пандемія, потім війна. А таку систему освіти ніхто не цінує, особливо в Польщі.

Я буду говорити з колегами в Україні про те, що діти мають право на навчання та освіту, але поки що це фікція. І незалежно від того, чи залишаться ці діти після війни в Польщі чи повернуться в Україну, ми матимемо громадян, які не будуть готові добре функціонувати в суспільстві та на ринку праці. І це важливо як для України, так і для Польщі.

Я вважаю, що це злочин проти цих дітей. Ми хочемо запропонувати, щоб українські діти в Польщі могли вивчати українську мову та пізнати українську культуру. Ми хочемо, щоб вони відчували, що їх українська ідентичність плекається, і коли вони повертаються в Україну чи залишаються в Польщі, вони мають повне відчуття власної ідентичності, але водночас ми хочемо, щоб вони здобули освіту.

Звісно, ​​ці діти також вивчатимуть польську мову з простої причини – вони вивчатимуть польською різні предмети. А також тому, що ми припускаємо, що частина з них може залишитися в Польщі.

Як це буде реалізовано? Це будуть додаткові заняття в школах, чи уроки української мови будуть лише в деяких школах міста?

Зараз ми розглядаємо різні можливості. Нагадаю, що з 2025/26 навчального року учні можуть складати українську мову в рамках ЗНО. Це вже вбудовано в нашу правову систему, тому розширити цю можливість відносно просто. Але, на жаль, готових рішень немає.

Я б хотів, щоб українські діти могли вивчати українську мову як другу іноземну.

Це означає – так само, як польська дитина, яка вивчає, наприклад, польську, німецьку та англійську мови, – українська дитина повинна вивчати польську та українську мови. Це в певному сенсі вирівнює можливості для української молоді, бо так само, як польські діти відмінно складатимуть польську, українські діти будуть добре складати українські іспити. Але з іншого боку, це просто справедливо і є шанс для українських дітей відчути, що вони в дружній системі освіти, яка їх підтримує.

А якою може бути польська реакція?

Я не очікую, що це буде негативно, навпаки. Я навіть думаю, що знайдеться група польських дітей, які виберуть українську як іноземну мову, яку хочуть вивчати, хоча б через наше сусідство. Я думаю, що польські діти також сприйматимуть це як розширення своєї освітньої пропозиції.

А як щодо дітей, які вже навчаються в системі польської освіти? Ми знаємо, що спеціально для них були створені навчальні підрозділи. Але цих класів стає все менше. Чому це відбувається?

Ми працюємо над комплексним рішенням, концепцією підготовчих занять. Ми вважаємо, що підготовчі заняття мають охоплювати два, максимум три семестри навчання. Більше нічого не потрібно. Для деяких дітей достатньо навіть семестру, все залежить від того, коли дитина приїхала до Польщі і наскільки добре вона тут акліматизувалася та адаптувалася.

Підготовчі заняття мають на меті допомогти дітям добре оволодіти польською мовою для вступу до загальної системи навчання. І це все. Крім того, це марна трата навчального часу, оскільки студент не виконує освітню програму. Ми не хочемо, щоб українські діти марнували час.

Звичайно, ми хочемо покращити роботу підготовчих підрозділів. Складається враження, що раніше ніхто не оцінював їхню роботу, не було нормативу роботи на підготовчому відділенні, того мінімуму, який має отримати дитина від такої роботи.

Підготовчі заняття повинні бути призначені для тих дітей, які приїхали до Польщі, і тих, які вже були в Польщі два роки, але навчалися онлайн українською мовою і не спілкувалися польською. Але знову ж таки, це не обов’язково тривалий процес. Як тільки ваша дитина зможе увійти в звичайний клас, це має бути якомога швидше. Звичайно, будь-яка допомога з нашого боку має бути надана на ранньому етапі.

Я чув позитивні відгуки від батьків, учителів і директорів про те, як міжкультурні асистенти допомагають учням знайти свій шлях у новій школі. Кількість цих асистентів у польських навчальних закладах після повномасштабного вторгнення зросла в п’ять разів (у четвертому кварталі 2021 року в польських школах працювало 87 осіб, у першому кварталі 2022 року – 402, у третьому кварталі 2022 року – 354) (дані, надіслані Amnesty International Міністерством національної освіти до звіт AI, опубліковано в січні 2023 р.). Ми спостерігаємо спад.

Важко сказати, скільки існує міжкультурних асистентів вчителя, хоча б тому, що деякі з них працюють поза системою, а деяких називають «асистентами вчителя». У різних школах це виглядає по-різному. Вони не залучені до роботи школи через вчителів, вони залучені до установчих органів, тобто до органів місцевого самоврядування. Ми не сумніваємося, що роль міжкультурних помічників дуже важлива. Завдання, які вони виконують, справді дуже важливі.

Наше законодавство визначає, що дитина, яка вступає до польської системи освіти, має право на присутність міжкультурного асистента принаймні протягом першого року навчання. Якщо сьогодні ми припустимо, що група українських дітей, які навчалися онлайн, прийде до польської школи, ми, безумовно, захочемо надати цим дітям міжкультурну допомогу. Ми хочемо, щоб ці люди працювали з нами. Ми цілком усвідомлюємо, що це не “тимчасова” ситуація.

Змінюються польські школи, змінюється польське суспільство, стає все більше дітей не лише з України, а й з інших країн. Я вважаю, що ми наблизилися до систематизації функціонування професії міжкультурного асистента в польській системі.

Як визначити, хто може бути таким помічником, яким критеріям він має відповідати та як його можна працевлаштувати?

Це теж напрямок, в якому ми працюємо. Я знаю, я постійно кажу, що ми над цим працюємо, але правда в тому, що я вже два місяці на службі, і я постійно кажу, що починаю рік «мінус два». У мене таке враження, що за ці два роки нічого доброго в цій сфері не сталося. Я маю швидко надолужити не тільки ці два роки занедбаності, а й підготувати системні рішення, які працюватимуть багато років.

Перші зміни хочемо запровадити з вересня.

Я маю на увазі, чи є зараз плани і робота?

Так, але хочу підкреслити, що за останні два роки українським дітям у системі польської освіти приділялося надто мало уваги. Ми хочемо запросити дітей, які навчалися поза польською системою освіти, щоб вони могли отримати максимальну користь.

Зміна нашої політики щодо українських дітей буде дуже чіткою.

Що ви думаєте про українські школиякі створювалися протягом цих двох років як відповідь на те, що діти не хотіли ходити до польських шкіл? Там навчаються десятки тисяч людей.

Для нас проблема в тому, що ці школи працюють поза нашою системою освіти. Ми повинні глибоко подумати, як це зробити, щоб викорінити цю хворобу в Польщі. Однак вживати будь-яких заходів поки рано. Звісно, ​​ми з великою дружбою ставимося до цих шкіл та їх участі. Ми відчуваємо, що вони дійсно виконують свою роботу з великою місією та почуттям відповідальності. Нашим завданням є організація цієї співпраці в рамках польської системи освіти.

Польські та українські діти в польських школах функціонують окремими групами, іноді між ними виникають конфлікти. Як міністерство має намір зменшити напругу та дискримінацію в цих суспільствах?

Усе це відбувається, коли дітей кидають в освітню систему – вибачте за вислів – «наживо», без жодної інтеграційної політики.

Ми хочемо розробити таку політику, підготувати плани уроків щодо інтеграції дітей з польською системою, ми хочемо перевірити, яка група українських дітей у класі підходить для того, щоб діти хотіли інтегруватися з польськими дітьми.

Ми також хочемо ретельно розслідувати будь-які прояви нерозуміння чи насильства. Ви навели приклад насильства між польськими та українськими дітьми. Це правда, але є й насилля між українцями та українцями, тому що це теж конфлікти, які є результатом міжнародної ситуації, в якій опинилася Україна.

Ми хочемо запропонувати набагато більше психологічної допомоги, підтримки та забезпечення благополуччя польських та українських дітей, а також більшої інтеграції. У нас вже є хороші ідеї, але вони ще на стадії підготовки, тому що ми дуже далеко просуваємося з цим проектом.

Ми говоримо про українську мову, ми говоримо про польську як другу мову, ми говоримо про міжкультурну допомогу, про насильство, про інтеграцію, і це лише кілька тем, які я обговорюю зі своїми колегами та неурядовими організаціями на як організувати проект у цілому, запустити його та презентувати суспільству.

Звичайно, дуже важливо, як почуватимуться польські діти під час цієї інтеграції. Польські батьки повідомили, що надто багато українських дітей у класі не сприяє навчанню їхніх дітей.

Але я також вважаю, що це призводить до того, що українські діти збираються в одну групу і не хочуть з цієї групи виходити. Але я переконаний, що якщо ми будемо застосовувати таку політику, вони будуть краще інтегровані в наше суспільство, щоб вони мали можливість контактувати зі своїми польськими колегами.

У системі освіти практично кожна нова людина – чи то хтось із іншої національності чи культури, чи хтось із особливими потребами, чи хтось інший, ніж усі мої друзі – змушує тих, хто був у моєму класі п’ять років, стати більш дружніми, більш відкритими. до різного життєвого досвіду. Я переконана, що це піде на користь польським дітям.

Чи означає це, що міжкультурна освіта з’явиться в школах?

Звісно, ​​але я не знаю, чи це будуть додаткові заняття, чи точніше заняття, які проходитимуть за сьогоднішньою програмою, а за заздалегідь підготовленими планами уроків. Ми хочемо запропонувати вчителям каскадне навчання навичкам роботи з культурним розмаїттям.

У мене була розмова Кристина Гарбич.

Оригінальна публікація



[ad_2]
Надано з: Освіта UA

Назад
WhatsApp
Telegram
Skype
Messenger
Viber
ОНЛАЙН ЧАТ