Російська пропаганда в шкільних підручниках – Освіта.UA

[ad_1]

Починаючи з 2014 року і продовжуючи повномасштабним вторгненням у 2022 році, російська окупаційна влада проводить «зачистку» освітнього простору на тимчасово окупованих територіях України.

З негайною анексією українських територій розпочато перехід на російські стандарти освіти. Цей перехід супроводжувався знищенням усього, що було пов’язано з Україною: з навчальних закладів вилучено всі книжки українською мовою, припинено викладання української мови, проведено перепідготовку вчителів, вилучено всю інформацію про Україну.

Крім того, російська окупаційна влада використовує навчальні заклади в політичних і військово-пропагандистських цілях. Прикладом такої пропаганди є зміст шкільних підручників, які росіяни активно завозять до шкіл на тимчасово окупованих територіях України.

Фахівці Інституту модернізації змісту освіти Міністерства освіти і науки України проаналізували один із виданих у Москві підручників історії (Всеобщая история. История нового времени. 9класс: учебник для общеобразовательных остальных / (А.Я. Юдовская и др.). ), під редакцією А. А. Іскендеровея – вид.4, с.– Москва, Просвещение, 2022). Пропонуємо рецензію на це видання.

Політична пропаганда в шкільних підручниках безпосередньо впливає на міжнародну безпеку та мир у всьому світі. Все більше досліджень вивчають взаємозв’язок між навчальними програмами та майбутньою глобальною політикою. Науковці стверджують: якщо школа використовується для спотворення історичних фактів і виховання неосвіченого патріотизму, це призводить до закріплення інтернаціональної злоби, непорозумінь, створює у майбутніх поколінь образ світу, який дозволить легко і природно вдатися до війни у ​​разі суперечок між націями. Більше того, зростає покоління, якому повністю відсутнє критичне мислення, яке не потребує конструктивного скептицизму, вивчення протилежних точок зору, використання доказів та аргументації. У майбутньому такий підліток не зможе об’єктивно оцінити історичну подію.

Яскравим прикладом шкільної пропаганди є підручник всесвітньої історії Росії для IX класу (1800–1914 роки), в якому автори описують події XIX століття, приховуючи злочини та агресію Російської імперії та вводячи учнів в оману історичними факти. Звідси в учнів формується повне невігластво, «неакуратне» і уривчасте знання історії, хибне уявлення про місце Росії на карті світу.

Уже на перших сторінках передмови до підручника видно, що автори не дбають про надійну історичну термінологію. У підручнику ви майже не знайдете історичної назви Русі ХІХ ст. Це утворення тоді називалося Російською імперією, до складу якої, крім частини українських земель, входили Фінляндія, Польське королівство, Бессарабія та Північний Казахстан. Натомість автори скрізь використовують термін «Росія» для позначення Російської імперії. Як школяреві зрозуміти, що українці, поляки, молдавани та казахи — окремі нації, коли, за словами їхніх істориків, два століття тому це все була «Русь».

Російський імператор Олександр I представлений як «один із головних творців нового європейського порядку» (стор. 27) і як великий меценат, що допомагає «голодуючій Швейцарії». В російській уяві Олександр I був настільки шанованим і могутнім, що Наполеон хотів з ним поріднитися і нібито «був у планах одружитися на сестрі російського царя, але Олександр I відмовився» (с. 75). Автори підручника йдуть далі і, говорячи про причини нападу на Москву в 1812 році, пишуть про нібито давню образу на Наполеона, який «пам’ятав, що цар відмовився одружитися з його сестрою».

Це не просто фальшивий історичний факт. Те, як автори через домашню казку намагаються пояснити початок війни, викликає посмішку. Не тому, що їхній цар не виконав умов раніше підписаної мирної угоди з Французькою імперією, а тому, що «їм не дозволено плодитися з російським монархом».

Взагалі кожну війну російські автори намагаються пояснити невигадливими і навіть наївними причинами. Коли Москва сама виступила агресором і в 1853 році ввела війська в Молдавське князівство, яке тоді входило до складу Османської імперії, це було, як вчать російських студентів, «просто захищати православних».

Після таких уроків історії дитина знаходить логічне продовження в сучасній російській пропаганді, коли Кремль, розв’язуючи війну в Україні, нібито «захищає російськомовних».

Коли в 1877 році Російська імперія знову вступила у війну з Османською імперією, саме Москва, як сказано в підручнику, «нажахалася того, як турецькі війська придушували болгарські повстання». Росіяни почали війну нібито для «захисту місцевого населення». І знову, прочитавши таку інтерпретацію історії, студент знаходить історичну логіку в сучасних діях Кремля.

Кожна така війна, яку розпочала Російська імперія, як пишуть автори підручників, приносила «полегшення» всьому світу. Зокрема (можливо, греки цього не знають), але російських школярів вчать, що «Росія зіграла вирішальну роль у здобуття Грецією незалежності в 1830 році». (стор. 111).

Крім того, автори підручника пишуть, що Кримська війна «мала велике значення для подальшої долі балканських народів» (с. 216). Школярі також дізнаються, що Румунія, Болгарія, Сербія та Чорногорія не здобули б незалежності без Російської імперії.

Виникає питання: якщо колись Російська імперія допомогла визволити таку величезну кількість народів, то як вони можуть не пам’ятати все те добро, що для них було зроблено сьогодні. Відповідь очевидна – тому що це історичний міф, вигаданий пропагандистами.

Також в уяві російських істориків їхня імперія була для іноземних інвесторів «країною пригод і блискучих успіхів», де іноземці «заробляли справжній капітал». Як пишуть автори, французів особливо зацікавив «зокрема російський південь – Донбас став таким собі Ельдорадо, золотим заходом Франції».

Історики, однак, забули відзначити, що на той час Російська імперія перебувала на початковому етапі створення індустріального суспільства. Розвиток промисловості був нерівномірним. Найшвидше розвивалися Петербург і Москва, Польща, Прибалтика і «не російський південь Донбасу», а сучасні землі України — Донбас і Причорномор’я.

Російські історики взагалі не згадують про українські землі та українців, замовчують сам факт їх існування, просто ігнорують їх. У російському підручнику жодного разу не згадується про перебування українців в Австрійській чи Російській імперіях. Так само немає жодного слова про національний рух українського народу.

Замовчують російські автори і процес політичного становлення казахів, узбеків, туркменів, киргизів і таджиків. І якщо цих середньоазіатських народів не існувало, то сьогодні вони зобов’язані своїм існуванням Росії.

Ще одна улюблена тема російських пропагандистів – російські винаходи, які нібито «врятували» весь світ. Описуючи технічний розвиток, автори підручника наголошують, що в ХІХ столітті «Найважливішим і найпопулярнішим нововведенням була електрична лампочка. Зокрема, великим кроком уперед стала електрична свічка Яблочкова. З 1877 року його російське світло з’явилося в містах США, Латинської Америки і навіть Індії» (с. 66).

Проте історики-пропагандисти забувають зазначити, що Російська імперія ніколи не була благодатним ґрунтом для інновацій. Навіть коли були оригінальні ідеї, вони майже не реалізовувалися. У той же час російські викладачі все ще не упускають нагоди підкреслити пріоритет російських винахідників над зарубіжними дослідниками і в якості одного з прикладів наводять Павла Яблочкова і його електричну лампочку.

Однак російські вчителі ніколи не розповідають, що сталося з цими винаходами після їх створення. Тут показовий приклад «свічки» Яблочкова.

Свій винахід Яблочков зробив після переїзду до Парижа, де в 1876 році отримав французький патент на свою електричну свічку. Перша публічна виставка свічки відбулася в Лондоні 15 квітня 1876 року. Французькі інвестори звернули увагу на винахід і вклали гроші в патент. Потім, у 1877 році, у Луврі відбулося перше комерційне використання свічки. Ось тоді і відбувається найцікавіше. Російський уряд переконав Яблочкова повернутися на батьківщину. Винахідник поїхав до Російської імперії, заснував компанію і… збанкрутував, бо не знайшов інвесторів (!). Він навіть не зміг переконати готель, де він зупинився, встановити освітлення. Пізніше Яблочков повернувся в рідну Саратовську губернію і створив бюро, де працював над планами міського освітлення. Там він і помер. Наразі невідомо навіть точне місце поховання винахідника, якого росіяни люблять використовувати у своїй пропаганді.

Загалом, вивчаючи таку всесвітню історію, старшокласники мають бути впевнені, що Москва виконує світову місію і захищає «православних і всі малі народи» від поневолення, що Росія — це заповітна мрія іноземних фінансистів і без вигадок росіян. , світ усе одно залишався б «у темряві». Ну а українців взагалі не було, їх «придумав» Ленін.

Навіть якщо деякі дорослі росіяни намагаються уникати пропаганди в ЗМІ, їхні діти не можуть уникнути промивання мізків у школі, оскільки історичні факти перетворюються на патріотичну агітацію. Замість того, щоб висвітлювати історію та навчати дітей, підручник перекреслює історію. Посібник зосереджений не на простих, доступних і задокументованих фактах, а на тому, якою буде Російська імперія очима сучасних росіян.

За матеріалами Інституту модернізації змісту освіти.



[ad_2]
Надано з: Освіта UA

Назад
WhatsApp
Telegram
Skype
Messenger
Viber
ОНЛАЙН ЧАТ